Злочинність неповнолітніх визначається як одна з найактуальніших кримінологічних проблем, що відображає не лише основні тенденції злочинних проявів у державі, а й виступає індикатором морального здоров’я суспільства й дає змогу спрогнозувати загальні перспективи і розвиток злочинності в майбутньому [3, с. 1].
Україна, як і вся світова спільнота на шляху впровадження нових ефективних засобів боротьби зі злочинністю неповнолітніх. Зокрема, у сучасних умовах реформування ювенальної юстиції, основні напрями вдосконалення профілактики злочинності неповнолітніх включають: гуманізацію кримінальних покарань; широке застосування превентивної практики, пробації; підготовку висококваліфікованих кадрів ювенальної поліції, пробації, соціальних педагогів, психологів, що спеціалізуються на практичній роботі по корекції відхилень у поведінці дітей та підлітків; максимальну участь громадських організацій у реалізації заходів профілактики злочинності неповнолітніх; постійний контроль з боку уповноважених органів держави за сім'ями групи соціального ризику, а також впровадження медіації (відновного правосуддя). Таким чином, у запобіганні злочинності неповнолітніх приймають участь окремі суб’єкти, які складають собою єдину систему зі спільними ціллю та завданням.
При цьому в Україні у кримінальному процесі переважає каральний підхід. Дитина, яка через складні життєві обставини вперше щось вкрала, може потрапити за грати на три роки. За статистикою Генпрокуратури, в 70% випадках неповнолітній правопорушник, який потрапив за грати на строк більше одного року, потрапляє у в'язницю повторно [6]. При цьому за кордоном активно застосовується альтернативний шлях вирішення конфліктів як за участю дорослих, так і неповнолітніх – медіація (відновне правосуддя). Саме тому детальне дослідження інституту медіації у системі ювенальної юстиції є наразі актуальним.
Окремі аспекти функціонування інституту медіації в концепції ювенальної юстиції на науковому рівні досліджувалися у працях вітчиз-няних та зарубіжних вчених, зокрема: Ю. В Бауліна, І. А. Войтюка, О. В. Марковичевої, Д. Б. Єлисєєва, І. І. Ємельянової, Н. В. Ортинської, В. Я. Тація, Н. Турман, А. А., Шир-кина та інших. Водночас питання про роль медіації у сфері запобігання кримінальним правопорушенням неповнолітніх раніше не вивчалося.
Діти у конфлікті з законом, тобто які вчинили кримінальні або адміністративні правопорушення, відповідно до чинного законодавства та міжнародних зобов’язань України, зокрема Конвенції ООН про права дитини, потребують належного поводження з боку держави, з урахуванням вікових, фізичних та психологічних особливостей, а також умов, в яких вони перебувають. Не менш важливим є забезпечення захисту прав дітей у контакті з законом – дітей-потер-пілих від правопорушень та недбалого ставлення з боку дорослих, а також дітей-свідків злочинних діянь [7].
Незважаючи на те, що світ змінюється, змінюються наші традиційні уявлення про шляхи попередження злочинності, мету і призначення покарання особам, які вчинили злочин, ми все більше піклуємося про природні права людини, про верховенство права у захисті прав особи, у тому числі в кримінальному судочинстві, тим не менше саме особа, її особистість залишається поза увагою формальних процедур розслідування і судового розгляду кримінальної справи [4, с. 16].
На сьогоднішній час медіація є одним із найпопулярніших альтернативних способів врегулювання спорів (конфліктів) у розвинених країнах світу. Він передбачає залучення посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації, проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб сторони самостійно змогли обрати той варіант рішення, який задовольнить інтереси і потреби обох учасників спору [8].
Звичайно, ми можемо стверджувати, що система відновного правосуддя (медіація) є новелою для вітчизняної ювенальної юстиції. Так, на відміну від ефективного застосування медіації за участі неповнолітніх в європейських країнах, як ефективного засобу можливого альтернативного вирішення спору на досудовому етапі, в нашій країні процес впровадження інституту медіації є не до кінця завершеним і потребує законодавчого закріплення. Хоча й статтею 124 Конституції України передбачено можливість досудового порядку врегулювання спору.
Зауважимо, що незважаючи на продуктивний законотворчий процес у ракурсі вказаного питання, наразі закону про медіацію на прийнято, що своєю чергою гальмує повноцінне функціонування інституту медіації в Україні. Необхідно зазначити переваги та роль медіації саме у запобіганні злочинності неповнолітніх. Зважаючи на той факт, що найчастіше вперше неповнолітні вчиняють дрібні крадіжки, то забезпечення умов примирення з потерпілим до початку або під час судового розгляду справи може врятувати неповнолітнього від кримінального майбутнього. Таким чином, створення ефективної системи медіації, яка значно розвантажить судову систему, є одним із пріоритетних завдань нашої держави.
Що ж до самого терміну медіації, то науковці по-різному трактують дане поняття. Як приклад, І. І. Ємельянова зазначає, що відновне правосуддя базується на ідеях примирення конфліктуючих сторін, припинення самого конфлікту (виключаючи засудження та покарання винуватців конфлікту) шляхом взаємного вибачення, каяття у вчиненому, усвідомлення моральної та юридичної відповідальності за вчинений злочин і обов’язку відшкодування заподіяної жертві фізичної, моральної та матеріальної шкоди [2].
При цьому на думку Н. В. Ортинської, медіація є процедурою налагодження відносин між потерпілим та правопорушником за допомогою третьої незалежної сторони – медіатора [5, с. 122].
Значно ширше визначено поняття медіації у проекті закону «Про медіацію», зокрема, добровільна, позасудова, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів [1]. Вказаний проект закону визначає правові засади та порядок проведення медіації в Україні.
Водночас на основі аналізу наукових та законотворчих доробок у сфері вивчення поняття медіації, пропонуємо авторське визначення «ювенальної медіації» під яким слід розуміти добровільну позасудову процедуру врегулювання спору між неповнолітнім, який вперше вчинив правопорушення та визнав факт його скоєння та іншою стороною конфлікту, за участі та допомоги третьої сторони (медіатора).
Водночас проведений нами аналіз проекту закону про медіацію, дав змогу окреслити ряд особливостей медіації:
- медіація може застосовуватися для врегулювання спорів у різних правовідносинах (адміністративних, господарських, сімейних, трудових, цивільних та інших сферах суспільних відносин), а також у кримінальних провадженнях (укладення угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим);
- медіатором може бути будь-яка фізична особа, яка має вищу освіту та підготовку у сфері медіації;
- медіація може проводитись лише за взаємною згодою сторін конфлікту;
- за звернення фізичних або юридичних осіб врегулювання спору медіатором може відбуватися як до звернення до суду так і під час виконання рішення суду.
Хотілося б наголосити на неабиякому значенні медіації у боротьбі зі злочинністю неповнолітніх. Адже медіація допомагає уберегти неповнолітніх від кримінальних покарань, а отже і зберегти соціальне і моральне здоров’я підлітків та суспільства.
Процедура медіації застосовується у випадку, якщо уповноважені державні органи розцінюють ситуацію як медіабельну, тобто можна припустити можливість вирішення конфлікту за допомогою медіації. Не всі кримінальні правопорушення, де потерпілий чи правопорушник є неповнолітнім, підпадають під медіаційний механізм. У більшості випадків це злочини, які спричинили не тяжкі наслідки [5, с. 123].
Наразі в Україні підготовлено пілотні проекти Програми відновного правосуддя щодо неповнолітніх, які ґрунтуються на відновних підходах у кримінальних провадженнях і мають на меті максимально раннє виведення неповнолітніх із кримінального процесу. Вказані пілотні проекти впроваджено на базі системи надання безоплатної правової допомоги у шести регіонах – Донецькій, Одеській, Львівській, Луганській, Миколаївській та Харківській областях. Важливо зауважити, що програма застосовується до неповнолітніх не у всіх випадках, а лише при вчиненні кримінальних правопорушень невеликої та середньої тяжкості і передбачає зустріч неповнолітнього з потерпілим за участі медіатора з метою забезпечення відшкодування завданої шкоди та примирення сторін. Також важливими аспектами і умовами для застосування програми відновлення до неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення є:
- наявність потерпілої сторони;
- визнання підозрюваним факту вчинення кримінального правопорушення;
- вчинення кримінального правопорушення вперше;
- надання згоди підозрюван6им та потерпілим на участь в програмі відновлення.
Зазначимо, що наразі у програмах відновлення для неповнолітніх посередниками (медіаторами) є адвокати, які пройшли спеціальні курси навчання та співпрацюють із системою безоплатної правової допомоги. Основним завданням медіатора є примирення підозрюваного з потерпілим і недоведення справи до судового розгляду. При позитивних результатах медіації, неповнолітній правопорушник не буде притягнутий до кримінальної відповідальності, проте зобов’язаний відшкодувати шкоду потерпілому. Звичайно, примирення сторін спору не є кінцевою метою медіації, а відшкодування шкоди підозрюваним потерпілому не звільняє першого від обов’язків усунення проблем, які сприяли вчиненню ним кримінального правопорушення. У зв’язку з чим, неповнолітній підозрюваний зобов’язаний проходити індивідуальні програми, які розробляються за участі працівників органів пробації, психологів, інших спеціалістів та направлені на зниження рівня конфліктності, імпульсивності та контролю за емоціями у неповнолітнього.
За даними Міністерства юстиції України більшість пілотних проектів програм відновлення для неповнолітніх є успішними. Медіатори допомагають неповнолітньому та потерпілому зрозуміти один одного, з’ясувати причини інциденту, що стався, а підозрюваному визнати провину та переосмислити свою поведінку і все ж таки досягнути кінцевої мети зустрічі – примирення.
Отже, впровадження медіації в Україні є рятівним канатом для неповнолітніх, які оступилися і вперше вчинили правопорушення, зокрема, не потрапити за грати, а отже уникнути кримінального майбутнього, переосмислити свою поведінку, самостійно відшкодувати шкоду, завдану іншій стороні конфлікту, та стати на шлях виправлення. Водночас врахування зарубіжного досвіду у сфері медіації та законодавче закріплення вказаного інституту в Україні не лише розвантажить судову систему та пришвидшить вирішення судових спорів, а й забезпечить повноцінне функціонування ще одного ефективного напряму запобігання злочинності неповнолітніх — медіації.
