20 червня 2019 року в шведському місті Крістіанстад відбувся міжнародний науковий семінар «Кон-ституційна спадщина Пилипа Орлика». Організатором заходу виступила Муніципальна рада Крістіанста-ду за підтримки Посольства України в Швеції. Ініціатива щодо проведення заходу належала багатоліт-ньому досліднику історії «мазепинської» еміграції Бертілу Хаггману. Модерував семінар доктор права (доктор хоноріс кауза), професор, колишній суддя і омбудсман Швеції Франк Ортон. У роботі семінару взяли участь шведські вчені – історики і краєзнавці, а також представники міської громади. З вступним словом на семінарі виступив голова Муніципальної ради Крістіанстаду Бо Сілверберн. Він підкреслив, що Пилип Орлик є живим історичним мостом між Швецією і Україною. На початку XVIII століття Крістіанстад, зазначив Бо Сілверберн, став містом-пристанком, гаванню для українських і польських урядів у екзилі – українського гетьманського уряду і уряду Речі Посполитої (короля Станіслава Лещинського), протектором яких виступила Швеція.
Посол України у Королівстві Швеція Ігор Сагач зазначив, що у XVII – XVIII століттях Швеція виступала союзником України у її боротьбі за свою державність. У 1657 році, зокрема, Швеція визнала українців (і Військо Запорозьке) вільним і нікому не підлеглим народом, а у 1709 році взяла на себе зобов’язання щодо міжнародно-правової підтримки української державності. І нині Швеція є одним з послідовних союзників України в її боротьбі з російською агресією. І. Сагач наголосив на демократичному характері «Пактів і конституцій…» 1710 р., які випередили свій час, зокрема у питаннях поділу державної влади.
Доктор юридичних наук, член-кореспондент Міжнародної академії порівняльного права, керівник Центру порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Ко-рецького НАН України Олексій Кресін виступив з доповіддю «Українсько-шведські відносини і договори в XVII – XVIII століттях». Він зазначив, що українсько-шведські політичні відносини протягом цього періоду розпочалися щонайпізніше у 1631 році й супроводжувалися фактичним визнанням Запорозької Січі державою. Відносини Війська Запорозького як уже реальної держави з Швецією відомі починаючи з 1651 року. В них українська сторона намагалася отримати гарантії своєї державності під протекторатом одного чи двох монархів. Але особливості політичного та економічного розвитку Швеції та її союзників викликали їх претензії на західноукраїнські землі, що робило неможливим укладення повноцінного політичного договору.
Крім того, близька зустріч із зарубіжною правовою культурою та інші обставини українсько-шведських відносин дали поштовх до перегляду засад українських державності й права та появи «Договорів і постанов прав і вольностей Війська Запорозького», відомих як Конституція Пилипа Орлика 1710 р. О. Кресін звернув увагу на відсутність у ранньому Новому часі чіткого розмежування конституційного і міжнародного права, через що договори несуверенних держав з монархами мали подвійний правовий характер. Він зазначив, що «Договори і постанови…» разом з конфірмаційним і асекураційним дипломами Карла ХІІ є не лише пам’яткою українського конституціоналізму, але також договором між Військом Запорозьким та його протектором, королем Швеції.
Бертіл Хаггман (Швеція) виступив з доповіддю «Від Крістіанстада до Стокгольма – Пилип Орлик та його уряд в екзилі у 1719 – 1720 роках».
На його думку, Конституцію Пилипа Орлика, можливо, слід вважати першою новочасною конституцією в світі. Він зазначив, що у 1714 р. в еміграцію до Швеції виїхало близько сорока українців на чолі з гетьманом П. Орликом. У 1715 р. вони перебували у Штральзунді (Померанія, нині у складі ФРН), а згодом у Істаді та Стокгольмі. Сам П. Орлик з сім’єю з 1716 по 1719 рр. проживав у Крістіанстаді, а у 1719 – 1720 рр. – у Стокгольмі. Б. Хаггман розповів про підтримку української еміграції з боку Швеції та її можновладців, а також про плани П. Орлика щодо формування європейської антиросійської коаліції.
Доктор Франк Ортон (Швеція) виступив з доповіддю «”Країна має засновуватися на праві”: народження інституту омбудсмана та його роль у сприянні верховенству права». Зокрема, він зазначив, що у період перебування урядів короля Карла ХІІ і гетьмана Пилипа Орлика в Бендерах у 1709 – 1714 рр. там зародилися два ключових концепти публічного права – конституція та інститут омбудсмана. На його думку, «Пакти і омбудсмана. На його думку, «Пакти і конституції…» 1710 р. стали однією з перших у світі конституцій сучасного типу, що передбачали розподіл законодавчої, виконавчої та судової влади. З іншого боку, Карл ХІІ саме в Бендерах вперше в світі сформував концепт інституту омбудсмана. Як доводив Ф. Ортон, обидва концепти, з одного боку, виросли на грунті відповідних національних політико-правових традицій, а з іншого – стали результатом взаємних впливів шведської, української й турецької культур.
Виступи викликали тривалу дискусію учасників. Під час заходу було представлено документи шведських архівів, а також шведську наукову літературу, присвячену перебуванню уряду Пилипа Орлика у Швеції. Учасники семінару вшанували пам’ять Пилипа Орлика біля будинку, де він з сім’єю жив у 1716 – 1719 р., та пам’ятника Конституції 1710 року.
